Предмети природничого циклу

Харківська гімназія №163 Харківської міської ради Харківської області у 2014/2015 навчальному році працює за темами:

Єдина педагогічна тема: Удосконалення навчально-виховного процесу на основі реалізації особистісно орієнтованого та компетентнісного підходів в умовах впровадження нових Державних стандартів загальної середньої освіти (у 2014/2015 навчальному році єдина педагогічна тема частково модернізована)

Методична тема: Організаційно-методичний супровід навчально-виховного процесу на основі реалізації особистісно орієнтованого та компетентнісного підходів в умовах впровадження нових Державних стандартів загальної середньої освіти

Методичне об’єднання вчителів природничого циклу у 2014/2015 навчальному році працює за методичною темою:

«Формування природничої свідомості учнів на основі реалізації особистісно орієнтованого та компетентнісного підходів в умовах впровадження нових Державних стандартів загальної середньої освіти»

Завдання для реалізації визначеної теми

Дидактичні

• формування інтелектуально-пізнавальних здібностей учнів;
• розвиток мотивації кожного суб'єкта навчання;
• розвиток практично-дослідницьких навичок учнів:
• забезпечення й стимулювання саморозвитку та само актуалізації  особистості;
• підвищення рівня навчальних досягнень.

Педагогічні

• системне впровадження в педагогічну практику інноваційних технологій, які забезпечують обґрунтовану системи компетнтністно-зорієнтованого навчання:
• технології інтерактивного навчання;
• технології проектів;
• технології критичного мислення;
• ігрові технології;
• інформаційні технології;
• технології диференційованого навчання.

Методичне об’єднання вчителів природничого циклу у 2014/2015 навчальному році працюють над наступними  методичними темами:

 
Ковтун Лариса Олександрівна

Розвиток творчої компетентності школярів при вивченні хімії через особистісно орієнтований  підхід в умовах реалізації нових Державних стандартів загальної середньої освіти.   
 

Подліська Лідія Ігнатівна

Формування активізації навчальної діяльності учнів через розвиток критичного мислення на уроках географії.   

Тука Ольга Миколаївна

Використання ІКТ як один із методів  особистісного та компетентнісного підходів у навчанні біології задля реалізації нових Державних стандартів загальної середньої освіти.

Матвєєва Вікторія Миколаївна

Креативні технології навчання на уроках біології на основі реалізації особистісного та компетентнісного підходів в умовах впровадження нових Державних стандартів загальної середньої освіти.

  
Кравченко Анна Олексіївна

Удосконалення освітнього процесу та морального виховання учнів через реалізацію особистісно орієнтованого та компетентнісного підходів на уроках географії. 

КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН
РОБОТИ  МЕТОДИЧНОГО ОБ’ЄДНАННЯ
ВЧИТЕЛІІВ ПРИРОДНИЧОГО ЦИКЛУ
на 2014/2015 навчальний рік

27.01.2015відбувся ІІІ етап олімпіади з хімії,де приймала участь учениця 11-Б класу Харченко Дар'я,яка посіла І місце в ІІ (районного) етапі з хімії.

Презентація роботи методичного об’єднання природничо циклу з обдарованими дітьми

Організація та проведення лабораторних та практичних робіт

на уроках біології

Лабораторна робота – це робота зі спостереження натуральних об’єктів, яка може виконуватися фронтально, індивідуально, за спільними або індивідуальними завданнями. Результати роботи обов’язково обговорюються вчителем з учнями.

1. Типи уроків, на яких проводяться лабораторні роботи:

• Урок засвоєння знань
• Комбінований урок
• Урок контролю і оцінювання знань, умінь і навичок

2. Підготовка вчителя до проведення лабораторної роботи

• Визначити тип уроку
• Визначити структуру проведення лабораторної роботи

Схема (структура) проведення лабораторної роботи

1. Постановка пізнавального завдання (визначення мети)
2. Інструктаж:
   • технічний: підготовка місця роботи, поводження та робота з об’єктами, інструментами
   • організаційний: робота однакова для всіх чи різна, проведення роботи індивідуально, групами чи фронтально.
3. Виконання роботи учнями – за планом робочого зошита з друкованою основою чи інструктивними картками, розробленими вчителем
4. Звіт за результатами роботи – усна відповідь учня, малюнок, схема, таблиця тощо

• Визначити форму проведення (індивідуальна, групова, фронтальна, демонстраційна)
• Добір відповідної наочності, об’єктів
• Добір методів засвоєння нових знань: спостереження, розпізнавання об’єктів, порівняльно-анатомічні методи, експеримент, дослід
• Добір вимог до знань, умінь, навичок:

• загальнонавчальних: розуміння, порівняння, аналіз, синтез, уміння роботи висновки;
• спеціальних: організовувати і проводити спостереження, самоспостереження, ставити досліди, проводити лабораторні та демонстраційні експерименти, розпізнавати, вивчати та порівнювати об’єкти (живі і неживі), користуватися приладами та інструментом, лупою та мікроскопом, лабораторним обладнанням, виготовляти тимчасові препарати

• Добір методів і заслбів для перевірки знань, умінь і навичок
• З’ясуйте, яке місце під час вивчення нового матеріалу має посісти лабораторна робота
• Проведення інструктажу учнів до виконання лабораторної роботи

5. Оформлення лабораторної роботи учнями у зошитах

Лабораторна робота №

Тема:

Мета:

Обладнання та матеріали:

Хід роботи

(короткий запис особливості будови чи схематичний малюнок з підписами, заповнення таблиіц, складання схеми)

Висновок: (відповідно до поставленої мети)

6. Оцінювання лабораторної роботи проводиться в залежності від обраної форми для проведення лабораторної роботи: усім учням класу, окремим учням у групах тощо.
7. Запис у класний журнал : у графі «Зміст уроку» робимо запис «Лабораторна робота № …, тема роботи».
8. Умови відпрацювання учнями, які були відсутні на уроці під час проведення лабораторної роботи здійснюється на розсуд вчителя.

Методи, які застосовуються

під час проведення лабораторних робіт

1. Спостереження полягає у цілеспрямованому сприйнятті об’єктів з навчальними цілями. Інколи з метою ефективнішого спостереження об’єкт, за яким проводять спостереження, піддають фізичним змінам: розтину, розчленуванню на частини, виготовленню зрізів, тимчасових мікропрепаратів. Спостереження можуть носити ілюстративний і дослідницький характер. Ілюстративні спостереження не дають нових істотних знань, але конкретизують, уточнюють, наближають уже здобуті знання. Наприклад, у процесі вивчення тканин учням пропонують встановити відповідність між їх будовою та функціями. Дослідницьке спостереження стимулює зацікавленість, сприяє розвитку самостійного мислення.

Лабораторне спостереження має мати чітке, конкретно поставлене для учня завдання, має бути визначено черговість спостереження.

2. Досліди бувають демонстраційні та лабораторні. Лабораторні досліди мають мати чіткі завдання, хід та умови, супроводжуються інструктажем до виконання усним, інструктивною карткою для кожного учня у письмовій формі. Узагальнювати результати дослідів і робити висновки учні мають самостійно.
3. Експеримент – це вивчення процесів, які протікають у живих організмах у штучно створених умовах. Може проводитися з метою:
   • Дослідницькою: постановка проблеми – пошуки шляхів її вирішення (розробка умов експерименту) – демонстрування експерименту або його результатів – висновки (розкриття суті явища, яке вивчається). Учні проводять самостійно.
   • Ілюстративною: джерело знань – слово вчителя, текст підручника, а експеримент тільки підтверджує висловлені припущення.

Біологічний експеримент є тривалим і не завжди вкладається за часом у рамки уроку, тому кінцеві результати можна показувати на попередньо закладеному досліді. Під час демонстрування результатів експерименту необхідно показувати як «контрольні» так і «дослідні» об’єкти, порівнювати їх. Результати порівняння необхідно фіксувати у вигляді малюнків, таблиць, схем, графіків. Це дозволить закріпити дані спостережень, визначити причинно-наслідкові зв’язки.

Основні вимоги до методики навчального малюнка

1. Малюнок використовується на основі сприйняття учнями предметів або явищ природи.
2. Малюнок має бути схематичним, простим, чітким і великим, але при цьому правильно відображати дійсність.
3. Предмет або явище замальовується поступово, спочатку – основні ознаки предмета, при цьому вчитель використовує кольорову крейду, учні – кольорові олівці.
4. Малюнок на класній дошці супроводжується поясненням вчителя.
5. Малюнок супроводжується написами, всі написи розміщуються горизонтально.
6. Кожен напис з’єднується з відповідною частиною малюнка суцільною лінією.

Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів

виконання лабораторних та практичних робіт

Структура уроку

застосування знань, умінь і навичок (практична робота)

• Актуалізація опорних знань і діяльності учнів, необхідних для творчого рішення завдань
• Засвоєння нових знань
• Формування елементарних навичок на основі застосування їх у стандартних умовах
• Формування диференційованих узагальнених вмінь
• Аналіз завдання
• Підготовка необхідного для роботи обладнання
• Самостійне виконання практичної частини роботи
• Творче застосування узагальнених знань, умінь та навичок в постійно мінливих умовах, або в ситуаціях, наближених до життєвих
• Контроль, самоконтроль, взаємоконтроль в процесі виконання роботи

Зміст понять визначаючих систему теоретичних знань валеологічного характеру

Термін «валеологія» в сучасній науці трактується як наука про здоров'я. На відміну від медицини, яка переважно вивчає і виявляє все нові і нові способи лікування і профілактики хвороб, валеологія займається вивченням способів збереження здоров'я людей. У підставі цієї науки лежать уявлення про здоров'я здорових людей, тобто розкриваються такі ключові моменти, як «здоров'я», «здоровий спосіб життя» та інші.
Аналіз концепцій здоров'я, що існують в сучасній літературі, показує, що жодна з них не є загальноприйнятою. Існує безліч визначень поняття «Здоров'я людини» в широкому сенсі слова.
На думку А. Щедриної, серед інших елементів системи «здоров'я» найбільш істотними є ті, що інтегрально характеризують її різні сторони: рівень і гармонійність фізичного розвитку; функціональний стан організму, резервні можливості основних фізіологічних систем; рівень неспецифічної резистентності і імунного захисту. Н.А. Амосов (1987) вважає, що поки здоров'я є чисто якісним поняттям, науковий підхід до цього феномена вимагає кількісного виразу його складових, співвіднесених з нормальним рівнем. Але, як стверджують A.M. Гендін і співавтори (1989), кожна з названих ознак є самостійною якістю, яка може мати і кількісний вираз, де найважливішою характеристикою фізичного стану людини є його фізичне здоров'я.
При розгляді теоретичних основ здоров'я слід виділити ряд найважливіших біологічних закономірностей людського організму. На основі яких, на думку Г. Апанасенка, P. Баєвського, Ц. Гурова, можливе кількісне вимірювання рівня здоров'я за окремими показниками: рівновага з навколишнім середовищем, широта адаптивних можливостей, функціональні резерви реагування на різні дії, рівень працездатності. 
Проте, перерахованого вище явно недостатньо для оцінки здоров'я людини. «Адже цілісність – це не тільки єдність організму, це єдність організму і особи» (А.Г. Щедріна, 1996). Людина на шляху еволюції придбала сферу розуму. Тому, без урахування цієї суто людської властивості, уявлення про здоров'я людини буде неповним. Саме через сферу розуму слід шукати зв'язок здоров'я із способом життя. Отже, в цілісній оцінці здоров'я необхідно враховувати особистісні якості, які можуть бути представлені рівнем морально-вольових, ціннісно-орієнтованих і мотиваційних установок.
До І.Лісицин, А. Сахно приводять наступну класифікацію підходів до поняття «здоров'я»: 1) здоров'я – це відсутність хвороб; 2) здоров'я і норма – поняття тотожні; 3) здоров'я як єдність морфологічних, психологічних і соціально-економічних констант.
Вивчення даного поняття є найважливішим етапом в процесі валеологічної освіти, оскільки від того, що ми вкладаємо в поняття «здоров'я» залежить спрямованість у вирішенні питань профілактики, підтримки початкового рівня здоров'я, зміцнення його за допомогою корекції і розумної регуляції життєдіяльності, управління здоров'ям, профілактики передчасного старіння організму, конструювання здоров'я.
Таким чином, даючи визначення здоров'ю, більшість авторів розглядають наступні складові його цінності:

1.        Соматичне здоров'я – поточний стан органів і систем організму людини, основу якої складає біологічна програма індивідуального розвитку, опосередкована базовими потребами, домінуючими на різних етапах онтогенетичного розвитку. Ці потреби, по-перше, є пусковим механізмом розвитку людини, а по-друге, забезпечують індивідуалізацію цього процесу.
2.        Фізичне здоров'я – рівень зростання і розвитку органів і систем організму, його основу складають морфологічні і функціональні резерви, що забезпечують адаптаційні реакції.
3.        Психічне здоров'я – стан психічної сфери, основу якого складає стан загального душевного комфорту, що забезпечує адекватну поведінкову реакцію. Такий стан обумовлений як біологічними, так і соціальними потребами, а також можливостями їх задоволення.
4.        Етичне здоров'я – комплекс характеристик мотиваційної і інформативної сфери життєдіяльності, його основу визначає система цінностей, установок і мотивів поведінки індивіда в суспільстві. Етичним здоров'ям опосередкована духовність людини, оскільки воно пов'язане із загальнолюдськими істинами добра, любові і краси.
Розвиток вчення про здоров'я показав тісний зв'язок і змістовну близькість його з поняттям «Спосіб життя», який є видом життєдіяльності людей в матеріальній і нематеріальній (духовній) сферах і включає 4 основних категорії: «рівень життя» – економічна категорія, що представляє ступінь задоволення матеріальних, духовних і культурних потреб людини, «якість життя» – ступінь комфорту в задоволенні людських потреб (переважно соціальна категорія), «стиль життя» – поведінкові особливості життя людини, тобто певний стандарт, під який підстроюється психологія і психофізіологія особи (соціально-психологічна категорія) і соціально-економічна, – «устрій життя». Таким чином, здоровий спосіб життя – це, перш за все діяльність, активність особи, групи людей, суспільства, що використовують матеріальні і духовні умови і можливості на користь здоров'я, гармонії духовного і фізичного розвитку людини.
Отже, здоровий спосіб життя об'єднує все, що сприяє виконанню людиною професійних, суспільних і побутових функцій в оптимальних для здоров'я умовах і виражає орієнтованість діяльності особи у напрямі формування, збереження і зміцнення як індивідуального, так і суспільного здоров'я.
У зв'язку з вищевикладеним, необхідно з'ясувати, за допомогою чого формуються навики здорового способу життя і які якості людини є такими, що ведуть до дотримання принципів ЗСЖ.
Здоров'я людства взагалі і зокрема людини, що росте, – це проблема не тільки соціальна, але і етична. Як відомо, найбільш сенситивним періодом становлення особи є шкільний вік.
Саме у школі суб'єкти суспільства, що перебудовується, можуть черпати духовні і фізичні сили, шукати індивідуальні шляхи вирішення проблем становлення особи. Одним з таких шляхів є новий шкільний курс «Основи здоров’я», що представляє інтеграцію загальноосвітніх курсів на валеологічній основі, який покликаний сформувати профілактичне мислення орієнтоване на здоровий спосіб життя.
Програми акцентують увагу на утриманні наступних навчальних розділів стосовно дітей молодшого шкільного віку:
1)    Вчимося в школі (Правильний режим дня. Якою повинна бути поведінка в школі. Взаємини вчителя і учня, що вчаться між собою. Навчання учнів навикам аналізу і контролю своєї поведінки в школі.);
2)       Як доглядати за собою (Навчання правилам і навикам умивання і купання. Догляд за зубами. Догляд за руками і ногами. Перша допомога при порізах, ударах. Правила догляду за шкірою.);
3) Піклуємося про своє здоров'я (Чому людина хворіє. Що і як оберігає людину від хвороб.);
4) Як зробити своє життя безпечним (Загальні уявлення про безпеку. Правила безпечної поведінки. Перша допомога при загрозі життю та здоров’ю.);
5) Фізичний розвиток і рухомі ігри (Поняття про опорно-руховий апарат людини. Уявлення про гармонійний фізичний розвиток.);
6) Етичне виховання (Правила загальної поведінки.).

• Підсумки уроку.